Тема. 1 жовтня – День людей похилого віку.

Мета: виховувати доброту, повагу до людей старшого покоління, уміння шанувати близьких людей (матір, батька, бабусю, дідуся).

                        Хід заняття.

Слово вчителя.

Хто владар сьогодні? Хто зомбі?

Чом голос Архангела втих?

Старці – ніби атомні бомби,

Німіє душа коло них.

   У кожної країни є категорія людей, які потребують особливої уваги й піклування. Це – люди похилого віку.

   Україна – «найстаріша» країна Європи: частка осіб похилого віку, як люблять називати дідусів і бабусь делікатні демографи, у зіставленні з іншими віковими групами – в нашій країні найзначніша. Вона становить майже чверть усього населення. А в середині ХХІ століття, за прогнозами, взагалі сягне третини.

   За даними інституту геронтології, в Україні нині понад 1 млн 300 тис. людей, чий вік перевищив 80 років. Приємно, що Україна – країна довгожителів. Але разом із тим прикро й те, що наша держава не може ще забезпечити гідну старість своїм громадянам. Будемо сподіватися, що вже в недалекому майбутньому уряд і парламент зроблять все можливе, аби людина прожила вік, відпущений природою і Богом, в щасті і благополуччі.                   

    З 1999 року першого жовтня відзначається Міжнародний день людей похилого віку. Люди старшого покоління – досвідчені, мудрі, добрі. Сьогодні вони для вас, просто дідусі й бабусі. Але сядьте біля них, поговоріть з ними, і вам відкриються сторінки їхнього життя. А це – історія кожної сім’ї, історія нашого народу.

    Нелегким було життя наших дідусів і бабусь. Майже всі вони – діти воєнних років. На їхню долю випали голод, війна, розруха.

                   Виступ учня-читця.

Бабусина доля, як ота тополя,

Що посеред поля в небо порива.

Вітер гне тополі, заметілі в полі –

Так біліє в бабці сивина.

Наткали їй горя, як два Чорних моря,

То роки голодні, то шляхи війни.

Тільки і світало, як пшеницю жала,

Та як повертались доньки і сини.

                    Вправа «Мікрофон».

 Ми багато знаємо про життя футболістів, акторів, співаків. А що ми знаємо про тих, хто з нами поруч, близьких і рідних нам людей, чиїм продовженням ми є?

                    Слово вчителя.

  Дідусь… Старійшина, глава роду. Посріблені сивиною діди здавна користувалися неперевершеним авторитетом як мудреці й хранителі багатовікового людського досвіду. Ця пошана до людей похилого віку зберігається в усі часи.

  Бабуся… Вона втілює в собі доброту і ласку, працелюбність і мудрість, щедрість і відданість. Придивіться, як розправляються плечі ваших бабусь, коли на подвір’ї з’являєтеся ви, їхні онуки. Бабуся, як невтомна бджілка, готує їжу для всієї родини, шиє, вишиває, в’яже шкарпетки. Та хіба перелічиш усю її роботу? Так уже повелося з давніх часів, що   найвідпові-дальнішою  з усіх робіт є догляд за онуками.

    Гомонять вітри, тече вода за водою. За вітрами спливають і розпорошуються роки. Та незмінним лишається коло обіг людського життя. На жаль, навіки покидають нас наші старенькі дідусі й бабусі.

Б. Олійник «Балада про матір».

    Одна канадська журналістка, відвідавши Україну, сказала: «Мені у вас найбільше сподобалися ваші бабусі. Так, так, саме бабусі. Як приємно спостерігати, коли вони тримають своїх онуків за рученятка і прогулюються з ними, як граються, розповідають казки. Ми своїх онуків бачимо рідше».

              Виступ учнів-читців.

Зовсім не старі бабусі наші,

Нам вони подружки наші старші,

Скільки буде 2 і 2, звідки острів і трава,

І в барліг ведмідь заліз навіщо,

Де Снігуронька живе,

Як літак між хмар пливе,

Нам бабусі можуть відповісти.

Ледве сни рожеві відлетіли –

Вже бабусі наші все зуміли:

Нам косички заплести, у квартирі підмести,

Пиріжок спекти, полить газони.

Каші внукам наварить, в магазині хліб купить.

Як же, друзі, з ними повезло нам!

          Творча робота «Немолоді й молоді».

   Учитель поділяє учнів на групи і просить їх подумати й обговорити в групах, чим старі люди можуть допомогти молодим, і чим молодята можуть допомогти старим. Наприклад: старі люди можуть дати мудру пораду, навчити терпіння тощо. Молоді люди можуть подарувати старим увагу, турботу, добре слово і т.д. Потім учні повинні написати, чим вони можуть допомогти своїм дідусям і бабусям.

                     Слово вчителя.

 Старість… Як  непомітно вона приходить. Хтось чинить їй опір, не погоджується, бунтує… Інший у сумній покорі починає вже відступати: «НЕ можу… Якби мені повернулися молоді літа, я б беріг себе, енергію, котру даремно розгубив, здоров’я, яке не цінував».

                     Робота у парах.

Учитель роздає роздруковані картки із задачами «на виховання» і просить учнів їх розв’язати.

Задача 1.

Прийшов до Сергійка товариш. Двері відчинила бабуся. «Добрий день, бабусю», - сказав він. Сергійко весело підштовхнув товариша ліктем:»Ходім, ходім, можеш з нею не вітатися. Вона стара старушенція». Бабуся поправила хустку і зронила сльозу.

 Чому плакала бабуся?

Задача 2.

Учням 9 класу вчителька дала завдання скласти дерево-родовід. Андрій сказав, що йому легко це зробити, бо його дідусь утримує в голові родовід аж до дванадцятого коліна. А Галина повідомила, що завдяки родоводу вона дізналася, що їх родина налічує аж 167 осіб. Почувши це, Тетяна вигукнула: «Здуріти можна! І навіщо мені знати про мерців? Невже вони встануть від того?»

  Чи права Тетяна? Чи будуть поважати її власні діти, якщо дізнаються про цей випадок?

     Підсумок роботи протягом виховної години.