Комунальний заклад "Навчально-виховний комплекс "Загально-освітній навчальний заклад-дошкільний навчальний заклад"№ 3" Кам'янської міської ради

 






Всеукраїнський проект

НАУКОВО-МЕТОДИЧНА РАДА

науково-педагогічного проекту «Модель розвитку методологічної культури вчителя в системі сучасної шкільної освіти»

 

 

Вознюк

Лідія Володимирівна (автор, науковий керівник проекту)

доцент кафедри освітнього менеджменту КВНЗ «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», кандидат педагогічних наук, доцент

Бондаренко

Ірина Олександрівна

директор Навчально-виховного комплексу № 102 м. Дніпропетровська

Ватковська

Марина Григорівна

проректор КВНЗ «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», кандидат філософських наук, доцент

Висоцька

Ольга Євгенівна

декан факультету відкритої освіти , КВНЗ «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти»,  доктор філософських наук, доцент

Єрмаков

Іван Гнатович

методист з інноваційного розвитку навчальних закладів Печерської  райдержадміністрації міста Києва, кандидат педагогічних наук

Кириленко

Світлана Володимирівна

 

начальник відділу дослідження підготовки вчителів ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти»,кандидат педагогічних наук

Кіян

Ольга Іванівна(координатор проекту)

голова правління всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнська асоціація шкіл майбутнього», старший науковий співробітник відділу дослідження підготовки вчителів ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», кандидат педагогічних наук

Кольчіба

Галина Миколаївна

методист Криворізького інноваційно-методичного центру Дніпропетровської області

Нагай

Людмила Володимирівна

директор навчально-виховного комплексу № 3 м. Дніпродзержинська

Рогальська-Яблонсьнська Інна Петрівна

(науковий консультант проекту)

завідувач кафедри теорії та методики дошкільної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, доктор педагогічних наук, професор

Романенко

Катерина Михайлівна

(науковий консультант проекту)

завідувач кафедри освітнього менеджменту КВНЗ «Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти», доктор наук з державного управління

Шеремет

Микола Олександрович

начальник відділу освіти

Ювілейної селищної ради

Дніпропетровський район Дніпропетровської області

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 В системі освіти творчі можливості, закладені у кожній людині природою, мають бути розвинені та педагогічно скориговані, школа повинна закласти підгрунття розвитку творчого потенціалу особистості та визначити сталий напрямок цього процесу.Таким чином, креативна освіта відповідає такій організації навчання, виховання і розвитку творчої активності, у якій як педагог, так і учень має сприятливі умови для самореалізації, прагне до отримання творчого продукту інтелектуальної діяльності і самостійного створення нового.У запропонованому проекті креативна освіта визначається як: - освіта, спрямована на розвиток загальної креативності учасників педагогічного процесу;- освіта з гнучкою системою форм організації навчально-виховного процесу, відповідно до здібностей, нахилів, потреб учнів;

- освіта, зорієнтована на використання інноваційних педагогічних технологій, що забезпечують особистісне зростання та розвиток творчого потенціалу учнів. 

Головна мета проектурозробка та апробація моделей креативної регіональної освіти, визначення основних показників творчої компетентності особистості, запровадження інноваційних технологій розвитку творчого потенціалу учнів, удосконалення системи психолого-педагогічного супроводу особистості в системі креативної освіти.

Основні завдання проекту:
Розробка теоретичних засад функціонування креативної регіональної освіти.
Відбір пакету методик діагностики творчого потенціалу учнів.
Створення "банку інформації" щодо обдарованих учнів регіону.
Запровадження гнучкої системи організації навчального процесу, що відповідає сучасним тенденціям розвитку освітньої галузі та науково обґрунтованим моделям роботи з обдарованими учнями.
Підготовка педагогів області до запровадження інноваційних технологій розвитку творчих здібностей учнів через удосконалення системи курсової підготовки та активізацію методичної роботи в регіоні.
Розробка рекомендацій, спрямованих на самоосвіту, створення можливостей для особистісного та професійного зростання педагогічних працівників у процесі роботи над проектом.

Учасники проекту: кафедри, кабінети, лабораторії ДОІППО, методичні служби регіону, освітні заклади різних типів. 

Рівні участі у проекті:
Науково-теоретичний - кафедри ДОІППО, наукові установи України, залучені для консультацій та розробки науково-методичних матеріалів.
Науково-методичний - методичні служби всіх рівнів.
Формалізований - навчальні заклади з розвитку творчої обдарованості.
Експериментальний - навчальні заклади, що проводять науково-експериментальну роботу та апробацію нових навчальних матеріалів та технологій.
Загальний - освітні заклади усіх типів та рівнів. 

Основні пріоритети проекту
Визначення показників, що характеризують творчий потенціал особистості.
Розробка пакету діагностичних матеріалів для дослідження рівня розвитку творчого мислення учнів різних вікових груп.
Моніторинг якості навчання та творчої компетентності школярів.
Запровадження гнучких моделей організації навчально-виховного процесу, відповідно до здібностей та нахилів учнів.
Використання технологій продуктивного навчання з метою стимулювання креативності учнів.
Впровадження інформаційних технологій, активізація самостійної роботи школярів.
Формування позитивної мотивації навчання та вибору майбутньої професії.
Допомога учням в оволодінні стратегією життєвого проектування та самореалізації особистості.
Зміцнення фізичного, психічного та психологічного здоров'я молоді, запровадження здоров'язберігаючих технологій освітнього процесу.
Підготовка педагогічних кадрів до використання інноваційних технологій та реалізації завдань креативної освіти.
 
 
Як виховати в дитині креативність?

Не так давно в наш словниковий запас міцно влилося модне слівце "креативний". Зазирнувши до Вікіпедії, знаходимо трактування цього слова. Креативність (від англ. Create - творити) - творчі здібності індивіда, що характеризуються готовністю до створення принципово нових ідей, що відхиляються від традиційних або прийнятих схем мислення і що входять в структуру обдарованості як незалежний фактор, а також здатність вирішувати проблеми, що виникають всередині статичних систем.

Згідно з А. Маслоу - ця творча спрямованість, природжено властива всім, але втрачається більшістю під впливом середовища. 

Тобто креативність - це здатність шукати абсолютно нові рішення і дивитися на світ незашореним свіжим поглядом. Фонтанувати ідеями і вигадувати нові концепції. Зрозуміло, чому роботодавці так цінують креативність в співробітниках, охоче просуваючи їх службовими сходами і високо оцінюючи в усіх сенсах їхню працю. 

Кожен батько мріє про успішність своєї дитини. І можна припустити, що якщо ми будемо розвивати у своїй дитині творчий початок, то тим самим сприятимемо її подальшій успішності в житті. Як же це зробити? Для початку розглянемо найпоширеніші помилки, які роблять батьки, прагнучи розвинути в дитині творчі здібності. 

Перша і найпоширеніша помилка - намагання діяти за шаблоном. У магазинах продається величезна кількість так званих "наборів для творчості", де дитині за готовим трафаретом пропонується створити виріб. Батьки охоче купують ці набори. Старанність, посидючість, здатність виконувати завдання - саме цим цілям повинні служити ці товари, а зовсім не для розвитку творчого початку. 

Чому? Ще раз звертаємося до Вікіпедії. Творчість як дух свободи людини; свобода як творчість духу людини; дух як свобода творчості людини. Основний критерій, який відрізняє творчість від виготовлення (виробництва) - унікальність його результату. Результат творчості неможливо прямо вивести з початкових умов. 

Керуючись цим визначенням, легко здогадатися, що трафарети не мають ніякого відношення до дитячої творчості. Їх можна використовувати, безперечно, але зовсім для інших цілей і розвитку інших якостей (старанність, ретельність, здатність діяти за завданням - ці якості в школі обов'язково стануть у пригоді малюку!). 

Друга поширена помилка - наші заборони на спроби малюка творити. Ми боїмося брудного одягу, брудної підлоги, стін, зайвого прання і прибирання. Найлегший спосіб уникнути зайвого клопоту - зробити своєю майстернею ванну кімнату. Але обмеження у просторі зашкодять дитині отримати справжнє задоволення від малювання, ліплення і т.д. 

Третя помилка - наші побоювання стововно того, щоб  активно включитися в процес. Але ж для дітей саме батьки є прикладом для наслідування! Не бійтеся пробувати. Цінителем буде ваш малюк, а він просто не зможе критично ставитися до ваших витворів. 

Як же розвинути в дитині творчі починання? По-перше, потурати її фантазіям. Вона розповідає, що у неї в кутку живуть маленькі гномики, і просить вас допомогти їй їх нагодувати? Не варто звинувачувати її у брехні, зневажливо кажучи: "Ну що ти вигадуєш!". Нехай гномики живуть, вони вам не заважають. Це не брехня, це гра, казка. 

Активно включайтеся в процес. Разом побудуйте будиночок для гномів, дайте їм імена, зшийте одяг, придумайте цілу історію. Ви не помітите, як самі захопитеся, і казка буде обростати все новими й новими подробицями. Ваш малюк буде щасливий, а ви зарядитеся гарною, позитивною енергією. 

Творіть разом з малям. Візьміть до рук шматок пластиліну. Уявіть, що всередині пластиліну живе ... наприклад, прекрасний лебідь. Вам треба його звільнити. Розкажіть це вашій дитині. Він буде заворожено стежити за тим, як під вашими пальцями зі звичайного бруска вимальовуються контури прекрасної птиці. Нехай це буде кострубато, нехай ви ніколи не ліпили, але в очах сина чи доньки ви побачите безмежне захоплення, а самі відчуєте, що весь тягар минулого дня кудись зникає і стає примарно-далеким. 

Малюйте разом. Малюйте чим завгодно - пальцями, пензликом, валиком тощо. Не замислюйте якусь композицію, просто викладайте свої емоції на папір. Дитину надихне ваш приклад. Ніколи не вимагайте від малюка малювання за поданою схемою. Відомі дитячі психологи, що спеціалізуються з арт-терапії, стверджують, що до 10 років не можна навчати дітей техніці (мазка, ліплення і т.д.). Це зашкодить розвиткові величезного творчого потенціалу, закладеного в нас при народженні. 

Нехай малюк фонтанує ідеями, ваше завдання - не заважати йому. Допомогти. У дітей, на відміну від нас, свіжий погляд на речі. Будь-яку, навіть непоказну детальку, вони можуть перетворити на чарівного персонажа. Нехай у вашому будинку постійно буде пластилін, фарби, кольоровий папір, старі журнали, з яких можна зробити колажі. 

Дозвольте вашій дитині навчати вас, як треба, і тоді дитячу чарівну креативність і відсутність шаблонності вона пронесе через усе своє життя. А ви в майбутньому будете пишатися своєю талановитою дитиною. 
 
Автор: Марія Євдокимова
Джерело: http://tinystudy.ru/

Креативна інноваційна особистість - мета XXI століття
Ми живемо у динамічному світі, що дуже швидко змінюється. Ці зміни стосуються усіх сфер нашого буття: техніки, що нас оточує, політики, яку проводять світові держави, цінностей, на які орієнтуються люди. Наше життя стало безперервним процесом адаптації, і саме від адаптаційного потенціалу особистості у значній мірі залежить її успіх та можливості самореалізації.
Сьогодні дитині потрібні не тільки знання, але й достатній рівень життєвої компетентності, сформованість таких особистісних якостей, які допоможуть знайти своє місце у житті, визначитися з колом своїх інтересів та уподобань, стати активним членом суспільства і щасливою впевненою у власних силах людиною.
Таким чином, зміни у суспільному житті і свідомості вимагають від нас, педагогів, визначити нову мету навчання та виховання - розвиток інноваційної особистості, здатної до життєтворчості та самореалізації у нових соціальних умовах незалежної України.
Аналіз наукової літератури з означеної проблеми дає змогу виділити, як основні риси адаптованої, інноваційної особистості, так і певні стратегії їх формування та розвитку. Це в першу чергу відкритість новому досвіду. Безперечно, в умовах, коли швидко змінюється світ, людина також повинна постійно бути готовою до оновлення, накопичення нового соціального та життєвого досвіду, що має сприяти самореалізації. Це стосується усіх сфер життя: професійного, політичного, особистого, адже у сучасному світі люди часто змінюють професію, сферу діяльності, місце проживання тощо. Важливим чинником адаптації та успішності при цьому виступає уміння особистості відігравати різні соціальні ролі. Ці ролі можуть бути формальними і неформальними, пов'язаними з виробничими, сімейними, суспільними, політичними, дружніми стосунками, проте успішність у кожній з них є запорукою загальної успішності та задоволеності людини власним життям. Таким чином, система виховання сьогодні повинна у повній мірі задовольнити потребу учня у розвитку соціальної активності, у засвоєнні нових соціальних ролей. Тоді особистість буде відкритою до нового досвіду, адаптованою до вимог і умов життя у динамічному сучасному суспільстві.
Педагогічною стратегією, що забезпечує формування такої риси особистості є постійне розширення рольового простору кожного учня, включення його в різноманітні види діяльності, що створює можливості для творчої самореалізації та накопичення досвіду соціальних стосунків.
Педагогічні технології, що використовуються у сучасній освіті, створюють сприятливі умови для вирішення даного питання: інтерактивні техніки розвивають комунікативні навички та активність, проектні технології у навчанні створюють можливості для самостійних досліджень, тренінги допомагають опанувати нові соціальні ролі та отримати можливість експериментувати у сфері спілкування, проекти у виховній роботі - обрати вид діяльності відповідно до власних нахилів та уподобань.
Важливою рисою інноваційної особистості є внутрішня свобода. Для її становлення потрібно постійно створювати для учнів ситуації вибору, як в навчальній, так і в позакласній діяльності. Ситуація вибору стимулює пізнавальний інтерес, відчуття відповідальності та власної гідності. Вибір учнями напрямків та завдань для самостійної роботи, гнучка система організації навчально-виховного процесу з урахуванням здібностей, нахилів, побажань учнів і їх батьків, можливість реалізувати себе в обраних видах діяльності є головною умовою формування внутрішньої свободи та відповідальності особистості.
Напруженість та зростання темпу життя часто призводять до перевантаження, виснаження людини. Саме тому особливого значення набуває така риса як емоційна стабільність та стресостійкість. Головною стратегією формування цієї важливої якості сучасної особистості є розвиток емоційного інтелекту, вміння керувати власними емоціями та протистояти стресам. Що ж необхідно для емоційної саморегуляції? Розуміння особливостей цієї сфери, вміння здійснювати емоційний обмін під час спілкування, відчувати почуття інших, допомагати їм та самому собі у складних, емоційно напружених ситуаціях. Проблема становлення емоційної культури особистості, розвиток емпатії є на сьогодні одним з найбільш важливих завдань будь-якого вчителя, і, в першу чергу класного керівника, як головного вихователя й наставника учня. Проте, у процесі психолого-педагогічного супроводу розвитку особистості дитини є ще один не менш актуальний напрямок: психологічна допомога у травмуючих ситуаціях, стресах. Стреси можуть бути пов'язані з різними причинами: втратою близької або просто референтної людини, відчуття самотності у зв'язку з негативною позицією у міжособистісних стосунках в класному колективі, втратою мотивації навчання та сенсу шкільного життя, почуттями провини, страху, сорому. Такі стреси дитина часто не спроможна подолати сама, на допомогу їй повинен прийти дорослий: вчитель, класний керівник, психолог. Від того, наскільки вчасною та ефективною буде психологічна допомога, залежить не тільки стан здоров'я, а й майбутнє людини.
Для інноваційної, креативної особистості дуже важливоє є адекватна самооцінка. Правильна самооцінкає визначальним фактором становлення позитивної Я-концепції особистості. Вона є основоє розгортання певного сценарію життя людини. Сценарій, що формується і закріплюється у дитячому віці, стимулює процеси саморозвитку та самореалізації через мотивацію досягнення успіху та усвідомлення власної мети. самооцінка формується та здійснюється протягом усього шкільного віку. Особливо нестабільною, залежною від оточення вона стає у підлітковому віці, коли дитина прагне пізнати себе, знайти своє місце у системі відносин, реалізувати власні можливості. Якщо самооцінка підлітка є низькою виникає емоційна напруга, невдоволеність собою, що може призвести до проявів компенсаторної поведінки, коли учневі здається, що всі проти нього, ніхто не розуміє його проблем та труднощів. Прагнучи захистити себе від однолітків, учні з низькою самооцінкою часто поповнюють лави неформальних груп з асоціальною спрямованістю, що може призвести до негативних проявів у поведінці, шкідливих звичок та правопорушень. В той же час підлітки з занадто високою самооцінкою часто бувають конфліктними, відчувають проблеми у спілкуванні, мають завищений рівень домагань.
Саме тому дуже важливо у системі виховної роботи створити умови для розвитку достатньо високої, але адекватної самооцінки. Для цього учень повинен краще пізнати себе, розкрити власні можливості, оволодіти навичками оцінювати свої досягнення і невдачі, порівнювати різні способи розв'язання життєвих проблем. Для цього класний керівник може використати можливості самодіагностики (запропонувати учням використати психологічні тести, обміркувати їх результати та розробити програму саморозвитку), психологічні тренінги (для формування навичок взаємодії та розвитку рефлексії), різноманітні проекти (для стимулювання самостійної творчої діяльності відповідно до потреб та інтересів).
Рівень можливостей особистості багато в чому залежить від рефлективності. Стратегією розвитку цієї якості є включення учнів у процес самоаналізу. Рефлексія може відбуватися на рівні усвідомлення психічних процесів та засобів оптимізації пізнавальної діяльності, аналізу моральних вчинків та соціальних ролей, що створює сприятливі умови для самоактуалізації особистості. Сучасні технології навчально-виховного процесу у значній мірі побудовані на механізмах рефлексії, коли учні постійно розмірковують над питаннями: Що ми дізналися сьогодні такого, чого не знали раніше? Чого ми навчилися такого, чого не вміли раніше? Що ми при цьому відчували? Що нас здивувало, порадувало на уроці? Які б питання ми б задали герою казки, автору, вченому, мандрівнику тощо?
Сучасні педагогічні технології позитивно впливають на розвиток спонтанності, тобто вміння швидко та адекватно реагувати в нестандартних ситуаціях, приймати миттєві ефективні рішення. Спонтанність розвивається у діяльності, що вимагає творчого підходу, гнучких нестандартних рішень. Така діяльність може бути реалізована, як на уроці, так і в позакласній роботі, зокрема, у виховних проектах, тренінгах, соціальних ініціативах.
Сучасна людина має мислити позитивно. Позитивне мислення може бути сформоване в процесі становлення основних складових позитивної Я-концепції особистості учня: когнітивної, емоційно-оціночної та поведінкової. Воно утверджує, насамперед, цінність людини, вміння набувати досвід, навіть через помилкові дії, спрямованість на позитивне сприйняття реальності та її активне перетворення. 
Інноваційний потенціал особистості в значній мірі залежить від рівня її життєвої компетентності. Реалізація компетентнісного підходу є важливим напрямком оновлення діяльності закладів освіти. При цьому компетентність розглядається як загальна здатність, що грунтується не лише на знаннях, а й на досвіді, цінностях, здібностях, набутих завдяки навчанню. Безперечно, формування компетентності особистості є цілеспрямованим процесом, що здійснюється вчителем. При цьому функції самого педагога суттєво змінюються: на перший план виходять уміння організувати самостійну пошукову діяльність учнів, їх взаємодію з метою розвитку як мотивації, так і соціальних навичок. Такі можливості створюють сучасні продуктивні технології навчання, побудовані на основі активних методів та інтерактивних технік організації навчально-виховного процесу за умови реалізації індивідуального підходу та психологічного супроводу учнів.
Таким чином, проблема формування та розвитку інноваційного потенціалу особистості є складною і багатофакторною, вона потребує системного дослідження з боку педагогів, психологів, фахівців у галузі управління. 
 
Креативна педагогічна система мислення

Креативна педагогічна система мислення - система інтелектуального і психічного розвитку, яка  формує в особистості стійкі компоненти творчого стиля мислення. Основна особливість - уміння аналізувати проблеми, встановлювати системи зв'язків, виявляти протиріччя, знаходити для них рішення на рівні ідеальних, прогнозувати можливі варіанти розвитку таких рішень.
В основі креативної педагогіки лежать евристичні методи навчання та пошукова діяльність учнів. Об'єктами пошукової пізнавальної діяльності в евристичному навчанні є не тільки проблеми і завдання, а й самі учні, їх індивідуальний особистісний потенціал, креативні, рефлексивні процедури. 
Проблеми, які спонукали інновацію (креативна педагогіка):
1. Орієнтація освітянської системи на майбутнє - ставить питання про необхідність проектування (планування, винаходу), яке можливе тільки при поєднанні двох пересічних освітянських напрямів: гуманітарно-художнього та науково-технічного. Креативна педагогіка розробляється як метапредмет, який забезпечує виховання творчої особистості.
2. Сучасний науковий прогрес ставить перед системою освіти принципово нові завдання: сформувати особу виконавця, ефективно реагуючого на постійні зміни технологій як на робочому місці, так і в технологічному ланцюгу. 
3. Подолання вузької спеціалізації, необхідність інтеграції природничих та гуманітарних дисциплін. Прагнення до універсальної освіти.
4. Необхідність інтеграції новітніх педагогічних технологій. 
Рівень новизни, своєрідність підходу
1. Креативна педагогіка - сукупність (система) теорії, методів, методології пошуку принципово нових рішень. (А.І. Гасанов)
2. Креативна педагогіка - логічні способи діяльності (С. Архангельський).
Наукова основа інновацій:
1) теорія розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ);
2) навчання евристикам:
        а) проблемне навчання;
        б) розвивальне навчання.
Мета:
  • відхід від фактологічних знань, нав'язувань та навантажень (М. Гонов);
  • створення "технології мислення" (А. Гасанов);
  • навчання техніці інтелектуальної роботи (В. Попов);
  • формування особистісних творчих якостей;
  • підвищення мотивації навчання в системі дистанційного навчання (В. Попов).
Креативна педагогіка
Суть креативної педагогіки: "творчість - необхідний засіб самовираження особи"
Характерні риси навчального процесу:
    а) навчальний процес розглядається як процес творчості, його результат - розвиток системного мислення та творчих здібностей;
    б) передбачає перехід навчаючого з рангу об'єкта впливу в ранг суб'єкта творчості;
    в) застосування дидуктивного методу навчання як домінантного;
    г) переважне використання методів розвиваючого та проблемного навчання;
    д) пізнавальна пошукова діяльність учнів:
  • МАН;
  • навчання у формі творчих майстерень;
  • пошуково-творчі заняття позаурочного змісту;
  • заняття в творчих студіях;
  • науково-учнівські заходи і сумісна продуктивна діяльність.

Педагогічне забезпечення креативного навчального закладу

При вирішенні проблеми педагогічного забезпечення креативна педагогічна система базується на положенні про його вирішальну роль у визначенні результативності діяльності закладу. Виходячи з цього, до вчителів креативного навчального закладу ставляться високі вимоги.

При комплектації педагогічного колективу директор виходить з того, що вчителям повинні бути властиві:

  • дружелюбність і чуйність;
  • уміння розібратися в психологічних особливостях обдарованих дітей, відчуття їх потреб, інтересів, розуміння нахилів, терпіння;
  • досвід роботи з дітьми (в тому числі і своїми особистими);
  • високий рівень інтелекту;
  • широке коло інтересів і вмінь;
  • наявність крім педагогічної ще якоїсь освіти;
  • живий, активний характер;
  • розвинене почуття гумору, але без сарказму;
  • гнучкість до перегляду своїх поглядів, постійному самовдосконаленню;
  • готовність до виконання найрізноманітніших обов'язків, зв'язаних з навчанням обдарованих дітей;
  • творчий нетрадиційний світогляд;
  • висока цілеспрямованість;
  • здібність до самоаналізу, самооцінки
  • хороше здоров'я, життєстійкість;
  • спеціальна післявузівська підготовка до роботи з обдарованими дітьми і готовність до подальшого придбання спеціальних знань.

Готовність педагога працювати в креативному навчальному закладі передбачає також наявність у нього теоретичних знань і професійних знань та умінь: